Українська поезія

Соняшник виріс.
Ніхто не гадав.
В лісі.
Далеко від поля.
Може хто йдучи
Зернятко зроняв
Стежкою тут
Мимо волі.
Ніхто його з роду
Не підживляв.
Дощі поливали поволі.
Коли було сумно ...
читать полностью

Омріяна
Щасливими думками,
У важкій праці
На ланах панів.
Описана
Чарівними словами
Навколішки
На клаптях папірців.
Серед неволі,
Муки
Та надії.
Крізь голод, темряву
Та біль. ...
читать полностью

Розвіявся дим
Розійшлись
По домівках
У кожного
Правда своя
Майдан опустів.
Злама́на
Бруківка
Більш не почує
Вождя
Весь час
Для Майдану
Ставала в нагоді
Від куль ...
читать полностью

Похапцем
Ховаючи очі
На цвинтар
Що біля села
Біжить,
Аби встигнуть до ночі
Дитина маленька -
Одна.
Вона залишилась
Без батька.
І матір
У ліжко злягла.
Майдан проклятущий ...
читать полностью

Присвячується Тимошенко Ю. В.

Схаменіться діти

Схаменіться рідні

Не нищте країну

Не псуйте майно

Не лякайте бідних

Людей України ...
читать полностью

Нема України
Нема і не було
Жадоба та помста
Руйнує її.
Пусті теревені
Бурхливі промови
Грабують майбутнє
В наступному дні
«Чим я завинила?» -
Питає країна
В загиблих героїв ...
читать полностью

Настала темна ніченька,
Зорі вже з'явились,
Плаче дівчина біднесенька,
З нею хлопці поглумились.
Не плач же ти дівонько,
Не лий гіркі сльози,
В цю тяжку хвилиноньку,
Не допоможуть грози.
Ти ж відкрий

Портупей Евграфович и поручик Ржевский,
навесив аксельбанты, через раз
всех интервентов вырядив в обноски,
грузили с мордой наглою в Белаз.

А под фанфары, из Святой Малиновки
вдруг выполз Попандополу в

Хот сказав, що любов
То э поле квiтiв
Без тернистих дорiг
Сердце моє розшматоване
Я, як голуб, з пидбитим крилом
В потьмi скованих думок
Пiдлiтаю до твого вiконця
Дивлюсь я на тебе
Душою

Квітко Часу!
Ти неси мене
до порогів Дніпра.
Все, що скажеш одразу,
Те – свята чистота.
І не дай мені вкотре
себе загубить.
Славу всім многолику,
А душа хай летить...

Село. Журавки мої,

Десь сто років тому,
Серцю все було миліше.
І історію одну,
Розповім вам ще й запишу.
В ті часи жив собі,
Пан на ім’я Іме Радаш.
І нерідко так бувало –
Він дарив всім людям радість.
Був маєток що

Є країни
Де живе гарячий пісок.
В нім тане води ковток.
І завжди 40 у тіні.

Аеродром. Вертольотчиків спецзагін.
У перерві важких наших змін
Я тримаю до вас слово, друзі.

Слава воїн! ...
читать полностью

Хай «чоловік моєї мрії»
Свій егоїзм сам плекає.
Нехай про «ми» вже забуває
В порожніх джунглях цих годин.

Мені же – годі! Сидіти зараз вдома.
Я обіцяю – печаллю кинути до ніг.
Зберу валізу і полечу в

Він байдуже сидить на зупинці.
Він на «точці відмітився» знову.
І повз нього снують «Мерседеси»,
А йому все і «пофіг», і «ноу».

Ось автобус запльований, тучний,
Підійшов до блатного народу.
Проковтнув

Де стихне шум великих астропортів,
Де стихне шум великих міст,
Прийдуть і до закоханих вишневих кортів
Забуті пахощі весни.

Зі стержнів надколлайдерів швидких,
Для молодих витягують шовкові трави воду. ...
читать полностью