Была я среди тех, кого так презирала
Хотела их мотивы осознать
Я ела с их же блюд, их ложками черпала
Пришлось мне павший путь слегка познать
И это гиблый путь, где грязью всё залито
В нём нет ни блеска ни в одной

Ой як добре, та й на Україні
Ой як любо, та й в моїй хатині
Ой як свято живуть українці
Бо на Україні стали всі єдині

Ой чи то сонечко мені сіяє
Ой чи то ластівка мені співає
Ой чи голубонька мені

Я бігтиму квітковим полем
Ногами босими по долу
Хай камінці не будут болем
Для моїх ніжок ніжних голих
Нехай русяві мої коси
Тріпоче вітер наровистий
Я заплету в своє волосся
Із квітів цих вінок

О! Да неужели! Вы серьёзно?
"О Боже мой! Ну как так можно?"
Вы мне сказали. Но увы
Я не послушна без мольбы
Меня всё вводит в искушение
Про наказание Ваше пение
Ах сударь, мне ведь интересно
Что в Ваших

До поки в нас вмирали люди
І всі боролись з "королем"
Вовки в своїй овечій шкурі
Займали владу день за днем
Та і невже ніхто не бачить
Всю цю виставу для людей?
Як віддають їм Батьківщину
Як продають

Моя мила Україна. Рідна матінка моя!
Все життя мене ростила й годувала ця земля.
«Гріла душу» мою в холод і дбайливою була
Не покинула у горі, моє серце зберегла.

Твоя мова мов перлина, наче жила золота, ...
читать полностью

Кто угодно просится в душу. Самые убедительные прорываются внутрь неё. Когда это происходит начинаешь понимать, что теперь ты в их власти, а им уже и не так это важно.Они делают там всё что угодно, чувствуя себя хозяевами чужой жизни. Пытаются там что-то передвинуть, изменить, так как им нравиться, не учитывая того, что им не жить с такой душой, и что они там всего лишь гости. Твой интерес превращается в болтливость, твоя искренность - в ненужный хлам, а любовь - в наибольшую слабость, которой

Довічна слава всім Героям
Тим хто віддав Свое життя
За українську світлу долю
Їм Наша Шана вікова

Вони стояли за ідею
За Україну, за батьків ...
Їх поховали під землею
Але для нас вони живі