Ілюзій Кара: «Вмираю»

Кривий, переламаний світ
Слова не потрібні зламав.
Не скажеш солодке «привіт»,
Ну все кінець… я пропав…

Хтось поруч сидить годує
Стражданням гірким, аж смачним.
На склі сльоза намалює
Безсонні молитви нічні.

Трохи більше ніж зазвичай
Тобою зараз вмираю,
Трагічно не віриться вкрай,
Що написане перегортаю.

Глянь як на вулиці сумно,
Менше тривог? – Ні так само.
Вмираю якось бездумно,
Вмираю тим, що між нами.

Під кригу складні балачки!
Бачиш – все як хотіла.
Порізав думки на стрічки –
Вони ж без тебе згоріли.

Ти йшла, а я все бідніше
Грів надпис твоєї ходи.
Знай, не кохав я тихіше.
І благав: «Будь-ласка, не йди…»