Пахомов Владимир: «Планета квітів»

Фантазія приходить без причин.
Вона і близька, і реальна.
Як рідні сестри з нею ми
Присіли от у мене в спальні.

На чоловічий є жіночий шарм,
Фантазія мені вже підказала.
У пастораль одеж вдягла мене,
Рукою на вікно вказала.

Між карт і зоряних систем
Раптово я знайшла кого кохаю.
Й одразу зрозуміла у цю ніч, -
Дорогу щастя для нас знаю.

Десь у космічнім просторі горить
Липневим сяйвом зірка-літо.
Вона тепер, - як провідник,
І нам з тобою все відкрито.

І загорнулась в синій тон
Наша незвідана планета.
Планета квітів ми назвем
Цей острів щастя із секретом.

Ти подаруй мені квітковий сад,
Життя б в якому вирувало.
Ти подаруй мені такий притулок,
Жага незгоди де б щезала.

Кружляє у небесній глибині
Планета квітів, планета квітів.
Не можемо ми буть одні
В такому світі, в такому світі.