Українська поезія

Чуешь, моя мамо – участь обречённых –

Убивая, грабя, вспоминаю тоби!

Ополченцы всюду – люты, непреклонны.

Прощавайте!

Мабудь, не вернусь до дому!

Діти, батьки -
Чарівні родини.
Каштани в багрянім вбранні.
Думки в повітрі
Блукали мрійливі
Здавалось не буде війни.
Роком потому
Так само багряно.
І справа іде до зими.
Чому в нашім

Бідні люди.
Тихо в хаті.
У кутку ікона.
Руда кішка на дивані
Зіває з просоння.
У хліву попід стіною,
На жмуті соломи,
Тихо рохче свиня, свійська,
Ніби від утоми.
В льоху їжі має

Ніхто не встиг
Второпати того,
Що час інтриг
Завершився давно.

Ще коли в нас
Забрали всі права.
На мову – раз.
На право їсти - два.

Сьогодні ще
Політики вищать.

Буде – не буде.
Складно брешемо. Худо живемо:
«Це не Франция – це Украина»!

1-й куплет :
Я завжди тебе чикаю
Пам‘ятаю голос твій
Де ти є тепер не знаю
Але знаю що не мій

Пам‘ятаю дні і ночі
Що з тобою провели
Жити в мріях я не хочу
Хочу разом щоб були
...
читать полностью

Мені сьогодні дуже пощастило!
Я бачив сон,а в ньому рідний край.
Усе було так лагідно і мило.
Завжди у ньому буде так нехай !

Нехай завжди ростуть чудові квіти!
Птахи нехай заспівують пісні!
Радіють і

Она была поругана, растоптана,
В разорванных одеждах
С артерий-вен стекала кровь змеёй
И не было надежды

Над ней склонились ангелы
И песнь псалмов ей пели
О том как Дети её, распятые,
Уснули в

Кровавый багрянец кремля
Чёрной тенью пополз на запад
И кровью умылась земля
Нож вонзился предательски в брата

И утих детский смех в тех краях
И небо покинули птицы
В глазах только горечь и страх ...
читать полностью

Украина матушка не плачь,
Никто нас не поставит на колени!
Пришёл в гостиприимный дом палач,
Подонок гитлеровскои тени!

Огонь и пламя с его рта,
Сжигает хаты, хлеб, иконы.
Горят, взрываются дома,
В

Ой як добре, та й на Україні
Ой як любо, та й в моїй хатині
Ой як свято живуть українці
Бо на Україні стали всі єдині

Ой чи то сонечко мені сіяє
Ой чи то ластівка мені співає
Ой чи голубонька мені

Я бігтиму квітковим полем
Ногами босими по долу
Хай камінці не будут болем
Для моїх ніжок ніжних голих
Нехай русяві мої коси
Тріпоче вітер наровистий
Я заплету в своє волосся
Із квітів цих вінок

До поки в нас вмирали люди
І всі боролись з "королем"
Вовки в своїй овечій шкурі
Займали владу день за днем
Та і невже ніхто не бачить
Всю цю виставу для людей?
Як віддають їм Батьківщину
Як продають

Хто найдовшу шію має?
Це малеча добре знає!
Височенний, наче шафа.
Зрозуміло? Це – жирафа!

Чотири колоди сильніш, ніж одна!
Колодами ноги працюють в слона!

Щоб не з’їв його хижак

Довічна слава всім Героям
Тим хто віддав Свое життя
За українську світлу долю
Їм Наша Шана вікова

Вони стояли за ідею
За Україну, за батьків ...
Їх поховали під землею
Але для нас вони живі